перший козацький

Нас порабощает псевдо-либеральное общество. Евгения Бильченко

Share Button

“В первую очередь, мне было интересно то, что связано с информационной войной. Книга подтолкнула меня к совершенно новым выводам. Мы создаём культуру сопротивления, не имея возможности влиять на жизнь. Мы сопротивляемся пока словесно. На тенденции мы не влияем или влияем очень мало”.

Поэт и культуролог Евгения Бильченко делится впечатлениями о книге Дениса Жарких и Сергея Феофилова “Война. Экономика. Информация”.

“Если мы создаём культуру сопротивления, мы должны знать своего оппонента в лицо. Мы должны сопротивляться современной модели глобализма используя инструменты и язык современной эпохи”.

Отдельно эксперт остановилась на современной аргументации либерально-демократических кругов:
“«Очень хорошо, что в транснациональном мире все регионы получают поддержу своих политических, экономических и культурных прав», – утверждает Бек.
Я, в ответ, спрашиваю: «Хорошо, Косово получает поддержку. Причём, ценой геноцида сербов. Квебек получает поддержку на уровне мультикультурализма. А что насчёт Донбаса?
Они поддерживают не регионы, а зоны-сателлиты»”.

“Денис Жарких очень хорошо ухватил в главе об информационной войне о ситуации переворачивания на 180 градусов всех наших привычных представлений о манипуляции личностью. Мы, ощущая себя в т.н. либерал-демократическом обществе, полностью несвободными, не имеем слов для описания своей несвободы”.

Культуролог отметила, что молодое поколение абсолютно не чутко к советской риторике 70-х годов.

“Мы имеем переизбыток информации и качественно иную ситуацию по отношению к первой половине ХХ века и той пропаганде. Товаром является не продукт, удовлетворяющий потребности, а информационный модуль, разжигающий желания”.

“В такой ситуации, если информация продаётся как вечное средство разжигания желания, то чем большее её потребляешь, тем её количество всё больше увеличивается”.

“Уже сейчас появился, так называемый, креативный менеджмент, который сначала внушает человеку что он хочет, а потом удовлетворяет”.

Киев, 30 мая 2019

–укр–

“В першу чергу, мені було цікаво те, що пов’язано з інформаційною війною. Я читала книгу, яка підштовхнула мене до абсолютно нових висновків у роботі, дуже допомогла, насправді, але у мене є одне, до себе самої, і до нас усіх зауваження. Мені здається, що ми створюємо культуру опору, а саме це ми і робимо, не маючи можливості впливати на життя”.

“Ми чинимо опір, поки що, тільки словесно. Ми чинимо опір не на рівні дійсності, а на рівні, так званого, символічного. На тенденції ми не впливаємо, або впливаємо дуже мало”.

“Якщо ми створюємо культуру опору, ми повинні знати свого опонента в обличчя. Ми повинні чинити опір сучасній моделі глобалізму використовуючи ті інструменти і ту мову, яку використовує сучасна епоха, а не користуючись методологічними концепціями невалідними у сьогоденній ситуації постмодерну”.

“Денис Жарких дуже добре зазначив у розділі про інформаційну війну, про ситуацію перевертання на 180 градусів всіх наших звичних уявлень про маніпуляції особистістю. Ми відчуваємо себе в т.н. ліберал-демократичному суспільстві повністю невільними, при цьому не маємо слів для опису своєї неволі”.

“Товаром є не продукт, який задовольняє потреби, а інформаційний модуль, який розпалює бажання. У такій ситуації, коли інформація продається як вічний засіб розпалювання бажання, чим більше її споживаєш, тим її кількість збільшується”.

Окремо експерт зупинилася на сучасній аргументації ліберально-демократичних кіл: «Дуже добре, що в транснаціональному світі всі регіони отримують підтримку своїх політичних, економічних і культурних прав, – стверджує Бек. Я у відповідь питаю: «Добре, Косово отримує підтримку. До того ж, ціною геноциду сербів. Квебек отримує підтримку на рівні мультикультуралізму. А що з приводу Донеччини? Вони підтримують не регіони, а зони-сателіти».

ссылка на видео: https://youtu.be/gTZOGa-Cesk

Ваш отзыв

comments

Translate »